ДНК особистості

«ДНК особистості» Девіда Брукса названа однією з найкращих книг року виданням The Economist. Визнана бестселером New York Times та Wall Street Journal, входить до списку мастрід Білла Ґейтса. ТЕМАТИКА самоосвіта, духовний і особистісний розвиток, релігія, его, мораль, характер, суспільство. ПРО КНИЖКУ Щороку ми дізнаємося дедалі більше нових слів у галузі економіки, комп’ютерних технологій і маркетингу, натомість невпинно убожіє наш лексикон у сфері етики й моралі. Девід Брукс б’є на сполох: очевидно, що сучасне суспільство у гонитві за новаціями нехтує усталеними етичними принципами, втрачає моральні стимули й ідеали, руйнує свій духовний стрижень. «ДНК особистості» про те, як переглянути власні пріоритети і зосередитися на внутрішніх чеснотах. Вона покаже, як деяким людям вдалося проторувати шлях до сильного характеру і стати гідною особистістю. Їхні історії стануть для читача певними орієнтирами у пошуках власної стратегії гартування характеру, допоможуть пізнати себе, віднайти душевну гармонію і щастя. ДЛЯ КОГО КНИЖКА Для якнайширшого кола читачів, усіх, хто прагне вигартувати свій характер і прожити достойне життя. ЧОМУ ЦЯ КНИЖКА Ця книга переверне ваше уявлення про сучасне суспільство. Забудьте про те, чого вас вчать на кожному кроці. Насправді самовпевненість, статус і матеріальна забезпеченість не є запорукою щасливого життя. Звільніться від зовнішніх бажань, заглибтеся в себе і позбавитеся фонового відчуття нещастя. ПРО АВТОРА Девід Брукс — американський журналіст, викладач Єльського університету. Веде авторську колонку у New York Times, регулярно виступає по радіо і телебаченню. Його перу належать кілька книжок, зокрема «Бобо в раю. Нова еліта та звідки вона там взялася», «У гонитві за раєм. Як ми зараз живемо (і жили завжди) майбутнім часом», «Соціальна тварина. Приховані витоки любові, характеру й успіху». Його статті друкуються у New Yorker, New York Times Magazine, Forbes, Washington Post, Times Literary Supplement та багатьох інших журналах. Живе в Меріленді ЦИТАТИ Про кохання Кохання — це капітуляція. Ти розкриваєш свої найуразливіші глибини і відмовляєшся від ілюзії, ніби ти вмієш володіти собою. Ця вразливість і прагнення до підтримки може виявлятися у дрібницях. Еліот колись написала: «Є щось дивовижним чином привабливе для більшості жінок у пропозиції спертися на надійне чоловіче плече; їм не потрібна сама по собі опора у фізичному розумінні, а лише відчуття цієї опори, присутність сили, що хоч і перебуває поза ними, проте належить лише їм, яка задовольняє потребу, що постійно наявна в їхній уяві». Самоконтроль стискає, а любов розширюється Самоконтроль схожий на м’яз. Якщо ти вимушений застосовувати самоконтроль постійно протягом дня, ти, зрештою, стомлюєшся, і в тебе недостатньо сил, щоб так само застосовувати його і ввечері. Однак кохання має протилежну властивість. Що більше ти любиш, то більше ти можеш любити. Той, у кого є одна дитина, не починає любити її менше, коли з’являться друга і третя. Якщо людина любить своє місто, це не означає, що вона менше любить свою країну. Якщо любити, то це почуття шириться. Що не так з «успішною» студентською молоддю? У світі надзвичайно багато цікавих речей, якими можна займатися. Цілком природно, що вони прагнуть ухопитися за кожну нагоду і спробувати усе. Сучасна молодь прагне привласнити всі принади життя, що є перед ними. Їм хочеться сказати «так» усім товарам у продуктовій крамничці. Вони бояться пропустити бодай щось, що викликає захоплення. Однак не відмовляючись ні від чого, вони розриваються на шматки. Щонайгірше, вони перетворюються на шукачів насолод, пожадливих до будь-якого досвіду та зосереджених лише на собі. Такий підхід до життя робить з людини кмітливого і вправного тактика, що вдається до низки обережних напіврішень безвідносно до якоїсь більшої мети. Втрачається здатність говорити сотні разів «ні» заради одного величезного «так», спроможного дати відчуття справжнього вдоволення. Кохання — це об’єкт? Якщо твоє життя обертається довкола твоїх власних забаганок, інші люди стають об’єктами для їхнього задоволення. Абсолютно все стає суто інструментами для їхнього досягнення. Так само, як повію перетворюють на об’єкт для досягнення оргазму, колег перетворюють на знаряддя для того, щоб вибудувати професійні зв’язки, незнайомця — на об’єкт задля здійснення продажу, дружину або чоловіка — на об’єкт, що має забезпечувати коханням. Чому не існує покрокової інструкції з гартування характеру? І сьогодні багато людей майже так само намагаються перелаштувати свої життя. Вони накидаються на них ніби на домашнє завдання чи шкільну програму. Вони відсторонюються і читають твори з саморозвитку на зразок «Сім звичок надзвичайно ефективних людей». Вони вивчають техніки кращого самоконтролю. Навіть коли йдеться про встановлення стосунків з Богом, вони підходять до цього приблизно так само, як домагалися б кар’єрного просування чи підвищення рівня своєї освіти, — як до завоювання: читаючи певні книжки, регулярно відвідуючи богослужіння, практикуючи духовну дисципліну, як-от регулярна молитва, виконання своїх духовних домашніх завдань тощо.